Сантехнічні роботи займають важливе місце в загальному будівельному процесі, вони призначені для створення і підтримки нормальних умов життєдіяльності людини та функціонування інженерних мереж. Сантехнічні прилади та системи забезпечують будинок холодною та гарячою водою, теплом, створюють комфорт і умови для гігієни. При проектуванні і виборі сантехнічних схем і приладів необхідно дотримуватися принципу комплексності, який передбачає правильний їх підбір та встановлення з урахуванням індивідуальних побажань власника будинку і функціональних можливостей приладів.

Ремонт і заміну сантехніки доцільно розділити на два етапи: заміну комунікації (труб) - роблять після очищення приміщення, і заміну сантехнічних приладів - по закінченні опоряджувальних робіт з комунікацією.

Заміна розводки каналізації починається з заміни стояка. Попередньо знімають унітаз і старий стояк в середині два рази надрізають болгаркою з кругом по металу з проміжком в 150-200 мм. Чавун ріжеться важко, але налягати на інструмент не слід: роботу це тільки ускладнить і викличе посилений знос інструменту. 

Потім в надрізи вставляють металеві клини або дві потужні плоскі викрутки і, по черзі постукуючи по них кувалдою або молотком на 400 г, заганяють їх до надлому стояка. Лупити не можна, кілограми гострих чавунних уламків можуть звалитися на голову. 

Далі верхній залишок стояка надійно закріплюють, а нижній обов'язково удвох, розгойдують, поки не ослабне його кріплення в муфті хрестовини і він не вийде з неї. Таким же чином видаляють верх старого стояка (тут потрібно бути особливо обережними) і хрестовину. 

Новий стояк бажано вибирати із антишумового (звукопоглинаючого) пластика, ПВХ або пропілену (краще, але дорожче). 

Антишумові каналізаційні труби білого кольору, з поздовжньою зеленою і червоною смугами. На ринку багато підробок, тому купувати потрібно сертифіковані, із зазначенням терміну служби і ступеня придушення шуму; вона визначається розрахунком для даного приміщення.

Стояк зі звичайного ПВХ прикріплюють до стіни звукопоглинальними, з гумовими прокладками, хомутами, а зазор між ним і перекриттям заповнюють вібропоглинаючим матеріалом. Запінення не годиться, монтажна піна добре пропускає звук. 

Розводку каналізації роблять, дотримуючись ухилу не менше 3 см/м і не більше 15 см/м; при дуже великому ухилі вода буде скочуватися по трубі, обтікаючи забруднення. Якщо передбачена прихована розводка каналізації, то для неї штробять в ході ремонту канали в стінах. Для цього знадобиться перфоратор не менше ніж на 1,3 кВт з долотом по бетону 60-80 мм, а для крайових надрізів - такої ж потужності болгарка з колом по каменю від 200 мм. 

Ширина каналу має передбачати і монтаж в ньому водопровідних труб. Золоте правило при влаштуванні прихованих інженерних комунікацій - всі відводи тільки вертикальні, ніяких вигинів із зламами в стінах! Магістральний канал ведуть над підлогою з урахуванням товщини чистового покриття. 

При монтажі каналізаційної розводки штатні прокладки перед установкою промащують тонким шаром силіконового герметика. Саме прокладки, щоб герметик при монтажі не продавлювався всередину: його «ковбаска» всередині стане вогнищем засмічень. Прокладка і настановна поверхня муфти під неї при герметизації повинні бути абсолютно сухими. 

Завершує каналізаційні роботи монтаж унітазу, збірка з U- або C-металопрофілю каркаса сантехнічної шафи і його обшивка вологостійким (зеленим) гіпсокартоном (ГВЛ) на нікельованих саморізах. Остаточна обробка сантехшафи виробляється заодно зі стінами.

Вибір нової сантехніки в квартиру проводиться до ремонту, щоб заздалегідь знати, на яку висоту вести вертикальні канали, але її кріплення до стін здійснюється крізь обробку наостанок. Також по обробці монтується екран ванни. За витратами, довговічності і, особливо, з гігієни оптимальний варіант, крім підвісного унітазу - раковина-полутюльпан і акрилова ванна; в зайнятій родині слід подумати про здвоєний умивальник. Якщо передбачається реставрація старої чавунної ванни, її краще зробити після ремонту.